Езафосфіна (Esafosfina): чому це крапельниця енергії і навіщо її ставили футболістам

Коротко

Що це за препарат

Езафосфіна — препарат італійської компанії Biomedica Foscama, італійською Esafosfina; трапляється також написання «Есафосфіна». Діюча речовина — D-фруктозо-1,6-дифосфат у вигляді натрієвої солі. У флаконі з порошком немає нічого, крім діючої речовини, розчинник — вода для ін'єкцій; після розчинення флакон 5 г/50 мл дає розчин 100 мг/мл для внутрішньовенного введення.

В Італії препарат зареєстровано з 1957 року, флакон 5 г — з 1963-го. В офіційній інструкції для лікарів (RCP) Італійського агентства з лікарських засобів (AIFA) у нього одне показання — встановлена гіпофосфатемія, тобто низький рівень фосфату в крові. За анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією (ATC) його віднесено до «інших серцевих препаратів», код C01EB07 (AIFA RCP, 2021; AIFA, 2026).

Фруктозо-1,6-дифосфат застосовують і за межами Італії. У Китаї до 2006 року дозвіл на ін'єкційний фруктозо-1,6-дифосфат натрію мали кілька десятків виробників, і Державне управління з нагляду за харчовими продуктами і ліками (SFDA) випустило для них єдину інструкцію: показання — гіпофосфатемія, доза 5–10 г на добу, швидкість близько 10 мл на хвилину, тобто 1 г на хвилину (SFDA, 2006).

Чому це «крапельниця енергії»

Майже вся енергія, якою користується клітина, проходить через одну молекулу — АТФ. У ній 3 залишки фосфорної кислоти, і енергію запасено у зв'язках між ними. Коли м'яз скорочується, а серце качає кров, АТФ віддає один фосфат і перетворюється на АДФ (аденозиндифосфат); щоб знову стати АТФ, молекулі потрібні вільний фосфат і енергія палива.

Головний швидкий шлях отримання АТФ із глюкози — гліколіз, ланцюжок із 10 ферментних кроків. На старті клітина вкладає 2 молекули АТФ: навішує на глюкозу два фосфати й отримує фруктозо-1,6-дифосфат. Далі ця молекула ділиться на дві половинки — тріозофосфати, — і з них клітина повертає 4 АТФ. Інакше кажучи, ФДФ — «напівфабрикат» гліколізу, у який заряд уже вкладено.

Другий адресат фосфату — еритроцити. Власних мітохондрій у них немає, і всю енергію вони отримують із гліколізу. З цього ж ланцюжка еритроцит робить 2,3-ДФГ (2,3-дифосфогліцерат) — речовину, яка допомагає гемоглобіну віддавати кисень тканинам: що її більше, то легше кисень «відпускається» там, де він потрібен. Тому від запасу фосфату залежить не лише заряд м'яза, а й постачання його киснем.

Що відбувається в людей, перевірили на 45 здорових дорослих. Їм швидко ввели у вену 5 г ФДФ у 10-відсотковому розчині — номінально ті самі доза і концентрація, що у флаконі 5 г/50 мл. Після цього зріс неорганічний фосфат у сироватці (p<0,0001, тобто різниця статистично достовірна) і АТФ в еритроцитах (p<0,01). Непряма калориметрія — розрахунок обміну за газами видихуваного повітря — показала зсув палива: зріс дихальний коефіцієнт, відношення видихуваного вуглекислого газу до поглинутого кисню, частка енергії з вуглеводів зросла, а з жирів знизилася; пульс і частота дихання трохи, але достовірно знизилися. У 10 учасників 5 г звичайної глюкози нічого з цього не змінили (Markov AK Metabolism 2000. PMID 10877192^[1]).

Футбол: крапельниця перед матчем у Серії А 1990-х

Найвідоміша спортивна історія езафосфіни — італійська. В італійському футболі крапельниці езафосфіни ставили перед матчами, і про це розповідали самі гравці. Колишній ліберо «Роми» і «Дженоа» Джанлука Синьоріні в інтерв'ю журналу Panorama згадував, що йому багато кололи вольтарен (диклофенак) від постійного болю в гомілковостопному суглобі, «а потім неотон [фосфокреатин] і езафосфіну просто у вену перед матчами» (la Repubblica, 11.01.2001). У якому клубі й у які роки це було, у статті не уточнено. Зате там само сказано, що про загадкові крапельниці перед матчами туринському прокурору розповідали гравці «Ювентуса», а консультанти прокурора встановили, що це були езафосфіна і неотон у вену (la Repubblica, 11.01.2001).

Друга розповідь прозвучала в суді. Із січня 2002 року в Турині тривав процес, де лікаря і генерального директора «Ювентуса» звинувачували в спортивному шахрайстві — застосуванні ліків у гравців у 1994–1998 роках. 27 жовтня 2003 року на засіданні першим свідком виступив Джанлука Віаллі і підтвердив, що отримував крапельниці езафосфіни (la Repubblica, 29.10.2003); за переказом швейцарської газети Le Temps, їх ставили перед матчами (Le Temps, 20.01.2004).

Масштаб описували матеріали слідства: за переказом la Repubblica, крапельниці езафосфіни отримували щонайменше 12 гравців клубу, а член медичного штабу визнав, що препарат їм ніколи не давали за показаннями, затвердженими Міністерством охорони здоров'я (la Repubblica, 04.07.2001). Призначений судом експерт, фармаколог Еудженіо Мюллер, критикував крапельниці неотону й езафосфіни «безпосередньо перед матчами» здоровим гравцям «без будь-якої терапевтичної необхідності» (la Repubblica, 29.06.2004). Захист відповідав, що йдеться про законні препарати, а езафосфіну вказували в деклараціях для антидопінгового контролю й інші клуби (la Repubblica, 10.12.2003).

Крапку поставив Касаційний суд Італії 2007 року: він визнав, що в 1994–1998 роках гравцям «Ювентуса» незаконно вводили препарати, але злочин погашено давністю; у замітці про рішення конкретні препарати не перелічено, езафосфіну там не названо (Quotidiano Nazionale, 31.05.2007). Для сьогоднішнього читача важливі 2 деталі: явна заборона крапельниць без медичної мети з'явилася в Списку ВАДА лише з 1 січня 2005 року (World Triathlon, 25.09.2004), а сам фруктозо-1,6-дифосфат у Забороненому списку не значиться й зараз.

Спорт 2020-х: опитування легкоатлетів національних збірних

Дані 2020–2021 років — із журналу Frontiers in Sports and Active Living (2026). Автори провели анонімне онлайн-опитування 138 елітних легкоатлетів національних збірних — спортивна ходьба, біг на середні й довгі дистанції; відповіді збирали з жовтня 2020 по січень 2021 року. Тема роботи — як часто спортсмени високого рівня отримують внутрішньовенну терапію (Bezuglov E Front Sports Act Living 2026. PMID 42440853^[2]).

Езафосфіна стояла в анкеті готовим пунктом. Її відзначили 22 з 93 учасників, які вказали свої внутрішньовенні препарати, — 23,6 %, майже кожен четвертий: 14 чоловіків і 8 жінок. У тій самій таблиці Актовегін відзначили 77,4 %, фосфокреатин — 64,5 %, L-карнітин — 39,8 %. Це спортсмени на витривалість: на дистанції м'язи витрачають АТФ без зупинки — від кількох хвилин на середніх дистанціях до кількох годин у спортивній ходьбі.

Допінг чи ні: правило 100 мл за 12 годин

Фруктозо-1,6-дифосфату немає в Забороненому списку ВАДА 2026 року, який діє з 1 січня 2026-го: у розділі S4.4 «Метаболічні модулятори» названо інші речовини — наприклад, мельдоній і триметазидин (ВАДА, 2026). В італійській базі ліків AIFA в езафосфіни стоїть flagDopante = 0, тобто позначки «допінг» немає; для порівняння, у фуросеміду (Lasix) і клостеболу (Trofodermin) цей прапорець дорівнює 1 (AIFA, 2026).

Обмежено спосіб введення. Правило M2.2 забороняє спортсменам будь-коли — на змаганнях і поза ними — внутрішньовенні інфузії та ін'єкції сумарно понад 100 мл за 12 годин, крім отриманих правомірно під час лікування в лікарні, хірургічного втручання або клінічної діагностики (ВАДА, 2026). Заборону прив'язано до об'єму, тому вона діє, навіть якщо сама речовина дозволена. Кабінет лікаря, готельний номер, дім або клініка внутрішньовенних крапельниць (IV-клініка) поза лікарнею винятком не вважаються, і для вливання понад ліміт потрібен дозвіл на терапевтичне використання (TUE) (ВАДА, 2025). У Списку 2027 року, який набуде чинності 1 січня 2027-го, текст M2.2 не змінився (ВАДА, 2026).

Що це означає у флаконах. Один флакон 5 г/50 мл вкладається в ліміт, якщо за ті самі 12 годин у вену більше нічого не вводили. Два флакони по 50 мл або флакон 10 г/100 мл — це рівно 100 мл: ще не «понад 100 мл», але будь-яке промивання системи або інше вливання в ці 12 годин виводить за поріг. Дози зі спортивних досліджень — 15 г або 250 мг на кг ваги — у 10-відсотковому розчині займають 150–190 мл за ваги 60–76 кг (розрахунок), тому поза лікарнею без TUE вони сьогодні під забороною.

В Італії діє ще суворіша національна норма. У декреті Міністерства охорони здоров'я від 1 липня 2026 року, опублікованому в офіційному віснику Gazzetta Ufficiale № 210 від 10.09.2026, національний список забороняє внутрішньовенні вливання понад 50 мл за 6 годин, крім отриманих під час госпіталізації та в клінічних дослідженнях; додаток із перекладом Списку ВАДА в тому самому декреті називає поріг 100 мл за 12 годин (Gazzetta Ufficiale, 2026). Флакон 50 мл перебуває рівно на італійському порозі.

З 2018 року ВАДА замінило норму «не більше 50 мл за 6 годин» на «не більше 100 мл сумарно за 12 годин», щоб безпечно вводити незаборонені ліки, наприклад залізо (ВАДА, 2017).

Що показали дослідження в людей

З 11 досліджень у таблиці 8 проведено в пацієнтів — під час переливань крові, операцій на серці й легенях, за тяжкого захворювання легень і стенокардії, 3 — у здорових людей, із них 2 з навантаженням.

Під час аортокоронарного шунтування в 120 пацієнтів перевірили 5 схем введення, і робочою виявилася одна: 250 мг/кг у вену до операції плюс ФДФ у кардіоплегічному розчині, яким захищають серце на час зупинки. У цих 15 пацієнтів через 2, 4 і 6 годин після відновлення кровотоку був нижчим маркер пошкодження серцевого м'яза КФК-МВ (серцева фракція креатинфосфокінази), а інфарктів під час операції та після неї було менше (Riedel BJ Anesth Analg 2004. PMID 14693576^[7]). У дослідженні з катетеризацією серця в 30 пацієнтів з ішемічною хворобою і підвищеним тиском наповнення лівого шлуночка після внутрішньовенного ФДФ цей тиск знизився з 22 до 16,7 мм рт. ст., серцевий індекс — об'єм крові, який серце викидає за хвилину в перерахунку на площу тіла, — зріс з 2,50 до 2,81 л/хв/м², а пульс і тиск в аорті значуще не змінилися (Markov AK Am Heart J 1997. PMID 9141376^[8]).

За стабільної стенокардії одна крапельниця ФДФ у 10 осіб у простому сліпому перехресному порівнянні з глюкозою підвищила переносимість навантаження і загальний обсяг роботи та достовірно відсунула появу болю і зниження сегмента ST під час навантажувальної проби; автори припускають, що справа може бути в кращому постачанні скелетних м'язів киснем (Marchionni N J Clin Pharmacol 1988. PMID 3230148^[9]). За легкої та помірної серцевої недостатності 4 інфузії по 125 мг/кг кожні 12 годин підвищили фракцію викиду лівого шлуночка на 7 %, а тиск і пульс при цьому не змінилися (Munger MA Pharmacotherapy 1994. PMID 7997386^[10]).

У подвійному сліпому рандомізованому перехресному дослідженні, де порядок препарату і плацебо обирали випадково, у 10 тренованих чоловіків 34 ± 7 років завдання було іншим: година рівномірного навантаження на 70 % МСК, потім ступінчастий тест до відмови. За інфузії ФДФ 250 мг/кг відмінностей від плацебо не виявлено — ні за пульсом, тиском і газообміном, ні за відчуттям важкості навантаження, глюкозою, лактатом і гормонами (Myers J Med Sci Sports Exerc 1990. PMID 2406538^[13]). Про те, як м'яз і мітохондрії самі відповідають на навантаження, — у статті MOTS-c: пептид із власної ДНК мітохондрії, який відповідає на навантаження.

Де езафосфіна працює

Якщо скласти дослідження, видно спільну лінію: результати отримано там, де бракує фосфату або кисню; автори дослідження 1990 року пишуть, що енергетичний ефект ФДФ описано за закиснення, нестачі кисню та ішемії — недостатнього кровотоку (Myers J Med Sci Sports Exerc 1990. PMID 2406538^[13]). Після масивних переливань 2,3-ДФГ на ФДФ зростав швидше, ніж на неорганічному фосфаті; за виснаження сила вдиху в групі ФДФ зросла приблизно на 16 %; під час заміни клапанів серця сегмент ST повертався до норми на 15,7 хвилини швидше (розрахунок: 50,3 − 34,6), а маркери пошкодження серцевого м'яза були нижчими. У дослідженні з катетеризацією тиск наповнення знижувався в 30 пацієнтів, у яких він був вихідно підвищений, а в 17 пацієнтів із нормальним тиском наповнення він не змінився (Markov AK Am Heart J 1997. PMID 9141376^[8]).

У 12 здорових чоловіків у ступінчастому тесті після 15 г ФДФ робота зросла на 25 %, МСК — на 12 %; у 10 тренованих після 250 мг/кг ні за годину на 70 % МСК, ні в тесті до відмови пульс, газообмін, лактат і гормони від плацебо не відрізнялися. Практичний висновок: езафосфіна — засіб поповнення, а не щоденний «енергетик» для організму з повними запасами. Її офіційне місце — підтверджений дефіцит фосфату; переливання, операції на серці й легенях і виснаження за хвороб легень — сфери, де ФДФ вивчали в пацієнтів, а рішення про неї ухвалює лікар. Якщо сил бракує без видимої причини, починати варто з аналізів: що перевірити — у статті Вісь стресу: сон, енергія та які аналізи обговорити.

Офіційне показання: низький фосфор у крові

Гіпофосфатемією називають концентрацію фосфору в сироватці нижче 0,8 ммоль/л (2,5 мг/дл) — так її визначає огляд 2010 року (Liamis G QJM 2010. PMID 20356849^[14]). Фосфат потрібен для складання кожної молекули АТФ і 2,3-ДФГ, тому за його нестачі клітині важче заряджати свою батарейку, а еритроциту — віддавати кисень. Встановлена гіпофосфатемія — єдине показання і в італійській інструкції AIFA, і в китайській єдиній інструкції 2006 року (AIFA RCP, 2021; SFDA, 2006).

«Крапельниця енергії» — образ, який описує механізм: за даними біохімічних досліджень, наведеними в інструкції AIFA, ФДФ у фармакологічних дозах стимулює поповнення запасу високоенергетичних фосфатів у клітинах і 2,3-ДФГ, а призначають його для заповнення нестачі фосфату (AIFA RCP, 2021). У лікарнях ФДФ слугує і джерелом фосфату для внутрішньовенного харчування. Італійське товариство лікарняної фармації (SIFO) 2022 року повідомило, що флакон 5 г/50 мл знову доступний для лікарняного використання, і порівняло його з гліцерофосфатом натрію — іншим джерелом органічного фосфору для сумішей повного парентерального (внутрішньовенного) харчування (SIFO, 2022). У постраждалих із травмою на внутрішньовенному харчуванні фосфат у складі ФДФ — 1 ммоль на кг на добу — давав кращий азотистий баланс, тобто меншу чисту втрату білка, ніж таке саме за калоріями харчування з неорганічним фосфатом (Radrizzani D Surg Gynecol Obstet 1986. PMID 3088741^[15]).

Як вводять

Езафосфіну вводять внутрішньовенно крапельно. Перед введенням порошок розчиняють у 50 мл доданого розчинника, і флакон 5 г/50 мл дає розчин 100 мг/мл. Рекомендована добова доза — від 70 до 160 мг на кг ваги залежно від тяжкості стану і ступеня гіпофосфатемії; дорослому це зазвичай 1–2 флакони по 5 г на день або 1 флакон 10 г, високі дози ділять на 2 введення (AIFA RCP, 2021). Доза, кратність і тривалість — лише за призначенням лікаря.

Швидкість — близько 10 мл на хвилину, тобто флакон 50 мл вводять не швидше ніж за 5 хвилин (розрахунок). Поспішати не можна: за швидкості понад 10 мл/хв можливі прилив крові до обличчя, серцебиття і поколювання в руках і ногах, а за надто швидкого введення — біль і подразнення в місці уколу (AIFA RCP, 2021).

Препарат швидко зникає з крові. У здорових добровольців через 5 хвилин після інфузії 250 мг/кг концентрація в плазмі становить 770 мг/л, період напіввиведення — 10–15 хвилин, а через 80 хвилин після закінчення крапельниці ФДФ у плазмі вже не визначається: він переходить у тканини і розщеплюється до монофосфатів, тріозофосфатів і неорганічного фосфату (AIFA RCP, 2021).

Що врахувати у складі. Флакон 5 г/50 мл містить 30 ммоль натрію — близько 0,7 г (розрахунок), це важливо, якщо надходження натрію обмежують. Готовий розчин дає близько 0,47 мЕкв (міліеквівалента) фосфору на мл, тобто близько 23,5 мЕкв на флакон (розрахунок). За кліренсу креатиніну — показника того, скільки крові нирки очищають за хвилину, — нижче 50 мл/хв інструкція рекомендує контролювати фосфор у крові та за потреби знижувати дозу (AIFA RCP, 2021).

Кому не можна і що важливо знати

За інструкцією AIFA езафосфіна протипоказана в 4 випадках: спадкова непереносимість фруктози, гіперфосфатемія (високий фосфор у крові), ниркова недостатність і підвищена чутливість до діючої речовини або допоміжних речовин (AIFA RCP, 2021).

Розділ 4.4 інструкції окремо попереджає про дітей: якщо під час інфузії, особливо в новонародженого або немовляти, з'явилися збудження або пітливість, тим паче за підтвердженої гіпоглікемії, слід запідозрити спадкову непереносимість фруктози, негайно зупинити крапельницю і відновити рівновагу обміну речовин.

Небажані реакції за інструкцією: за швидкості понад 10 мл/хв — прилив крові до обличчя, серцебиття і поколювання в руках і ногах; рідко — алергічні реакції різної тяжкості, аж до анафілактичного шоку. Випадків передозування не описано; теоретично надто великі або надто часті дози можуть підвищити фосфор у крові, а це, своєю чергою, знизити кальцій (AIFA RCP, 2021). У дослідженні під час шунтування одну з 5 схем дозування довелося скоригувати через метаболічний ацидоз — закиснення крові (Riedel BJ Anesth Analg 2004. PMID 14693576^[7]).

Що в підсумку

Езафосфіна — крапельниця фруктозо-1,6-дифосфату, молекули із середини енергетичного ланцюжка клітини з 2 уже вкладеними фосфатами. У здорових дорослих доза 5 г підвищує фосфат у крові та АТФ в еритроцитах; після масивних переливань 2,3-ДФГ на ній зростає швидше, ніж на неорганічному фосфаті; під час заміни клапанів серця сегмент ST повертається до норми на 15,7 хвилини швидше, а під час операцій на легенях епізодів аритмії майже вдвічі менше; за виснаження у хворих на ХОЗЛ сила вдиху в групі ФДФ зросла приблизно на 16 %.

У футболі її історія пов'язана із Серією А 1990-х, а в опитуванні 2020–2021 років її назвав майже кожен четвертий із легкоатлетів збірних, які перелічили свої внутрішньовенні препарати (22 з 93). Сама речовина в Забороненому списку ВАДА не значиться; поза лікарнею обмежено об'єм — 100 мл за 12 годин за флакона 50 мл. Результати отримано там, де фосфату і кисню бракує; застосовують препарат лише за призначенням лікаря.

Матеріал ознайомлювальний і не замінює консультацію лікаря. Езафосфіна 5 г/50 мл — рецептурний препарат; рішення про призначення і дозу ухвалює лікар за результатами аналізів.