Інсулінорезистентність (E88.81): діагностика та протокол корекції
Інсулінорезистентність — стан, за якого клітини організму перестають ефективно реагувати на інсулін, через що підшлункова залоза змушена виробляти його у підвищеній кількості для підтримання нормального рівня глюкози. Це ключовий механізм, що лежить в основі цукрового діабету 2 типу, метаболічного синдрому та СПКЯ, і оцінюється за індексом HOMA-IR та рівнем інсуліну натще. На цій сторінці зібрано три етапи роботи зі станом: метаболічна діагностика, протокол корекції та формат онлайн-консультації.
Панель із 50+ біомаркерів включає індекс HOMA-IR, інсулін і глюкозу натще, глікований гемоглобін, ліпідний профіль (тригліцериди, ЛПВЩ), печінкові ферменти як маркер жирової інфільтрації печінки, СРБ як показник хронічного запалення, а за показаннями — статеві гормони (актуально при СПКЯ), тиреоїдну панель, феритин і вітамін D.
Стандартний набір аналізів, який пацієнт найчастіше отримує за замовчуванням — глюкоза натще, іноді HbA1c — не вловлює ранню стадію інсулінорезистентності: глюкоза може залишатися в нормі, поки інсулін уже компенсаторно підвищений. Без HOMA-IR та інсуліну натще цей стан лишається непоміченим доти, доки не розвинеться явне порушення вуглеводного обміну, а без ширшої панелі не видно супутніх драйверів — запалення, печінкового жиру, гормонального дисбалансу.