Псилоцибін при депресії: що показали 20 років досліджень і що змінив 2026 рік

Вступ: як заборонена речовина потрапила до NEJM

Двадцять років тому клінічне дослідження псилоцибіну було майже неможливо провести — не через науку, а через регуляторні бар'єри. Сьогодні роботи з псилоцибін-асистованої терапії публікують The New England Journal of Medicine, JAMA і Nature. Johns Hopkins, Imperial College London, NYU Langone та міжнародний консорціум COMPASS Pathways провели десятки випробувань при депресії, залежностях і екзистенційному дистресі.

Це одна з тих тем, де ентузіазм випереджає дані. В оглядах для широкої аудиторії зазвичай перелічують позитивні результати поспіль — і картина виходить майже тріумфальною. Але за 2025–2026 роки вийшли три роботи, які цю картину суттєво змінюють, і жодна з них не потрапляє в популярні добірки.

Ключова думка: доказова база псилоцибіну не «сильна» і не «слабка» — вона неоднорідна. Що суворіша методологія дослідження, то скромніший ефект. Розбираю за показаннями, із зазначенням рівня доказовості, й окремо — що при «резистентній» депресії зобов'язаний виключити ендокринолог, перш ніж пацієнт піде шукати експериментальні рішення.

🌀

Депресія: де докази найсильніші і де вони дали тріщину

Сучасний відлік починається з відкритого пілотного дослідження при резистентній депресії (Carhart-Harris RL, et al. Lancet Psychiatry 2016;3:619–627. DOI 10.1016/S2215-0366(16)30065-7, рівень 2b — відкрите дослідження без контролю, n=12). Усі учасники отримали дві сесії з психологічним супроводом; у більшості симптоми зменшилися, у частини ефект тримався до трьох місяців. Робота довела здійсненність і безпеку протоколу — але не ефективність: без контрольної групи відокремити дію речовини від ефекту інтенсивної уваги неможливо.

Далі було рандомізоване дослідження при великому депресивному розладі (Davis AK, et al. JAMA Psychiatry 2021;78:481–489. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2020.3285, рівень 1b, n=27). Понад половина учасників досягли ремісії до четвертого тижня. Важливе обмеження: контролем слугував список очікування — тобто група, яка не отримувала взагалі нічого. Такий дизайн систематично завищує ефект будь-якого активного втручання.

Перша спроба чесного порівняння — випробування проти есциталопраму (Carhart-Harris R, et al. N Engl J Med 2021;384:1402–1411. DOI 10.1056/NEJMoa2032994, рівень 1b, n=59). Тут сталося те, про що в популярних оглядах згадують побіжно: за первинною кінцевою точкою відмінностей між псилоцибіном і стандартним антидепресантом не було. Більшість вторинних показників — частота ремісії, соціальне функціонування — схилялися на користь псилоцибіну, але вторинні точки не замінюють первинну; вони генерують гіпотези, а не доводять ефект.

Найбільше на той момент дослідження провів COMPASS Pathways (Goodwin GM, et al. N Engl J Med 2022;387:1637–1648. DOI 10.1056/NEJMoa2206443, рівень 1b, n=233). Доза 25 мг значуще перевершила контрольну 1 мг до третього тижня, а 10 мг переваг не показала. Потім однократна доза 25 мг підтвердилася проти активного плацебо при великому депресивному розладі (Raison CL, et al. JAMA 2023;330:843–853. DOI 10.1001/jama.2023.14530, рівень 1b, n=104).

Довготривалість виглядала переконливо: через 12 місяців після двох сесій 75% учасників зберігали клінічну відповідь, 58% перебували в ремісії (Gukasyan N, et al. J Psychopharmacol 2022;36:151–158. DOI 10.1177/02698811211073759, рівень 2b — відкрите проспективне спостереження, n=27). Але у більшої когорти COMPASS вираженість ефекту з часом знижувалася, і частині пацієнтів потрібні були повторні курси (J Clin Psychiatry 2025. DOI 10.4088/JCP.24m15449, рівень 2b — спостережне продовження).

🌀

Що змінив 2026 рік

У травні 2026 року опубліковано дослідження EPISODE — двоцентрове, потрійне осліплення (дослідник, учасник, оцінювач), з активним плацебо, у пацієнтів із резистентною депресією, які відмінили антидепресанти (Mertens LJ, et al. JAMA Psychiatry 2026;83:448–460. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2026.0132, PMID 41848690, рівень 1b, n=144).

Результат за первинною кінцевою точкою (зниження HAMD-17 на ≥50% до 6-го тижня): 17,0% у групі 25 мг, 12,5% у групі 5 мг і 10,6% у групі нікотинаміду. Скоригаване відношення шансів для порівняння 25 мг із плацебо — 1,73 (95% ДІ 0,53–6,23), p=0,19. Відмінність не досягла значущості, і за ієрархічним планом подальше формальне тестування не проводилося. Автори відзначають клінічно осмислене зниження симптомів за вторинними показниками, але самі називають випробування неоднозначним (inconclusive).

Зверніть увагу на абсолютні числа: 17% проти 10,6%. Це дуже далеко від «понад половина пацієнтів у ремісії» з роботи зі списком очікування. Різниця між цими цифрами — не різниця між речовинами, а різниця між дизайнами досліджень.

Спостереження за тією самою когортою через 6 і 12 місяців опубліковано окремо (Psychother Psychosom 2026. DOI 10.1159/000552272, PMID 42201843, рівень 2b — натуралістичне спостереження).

🌀

Чому одне негативне дослідження важить більше за п'ять позитивних

Це не причіпка до незручного результату, а базовий принцип доказової медицини: вага дослідження визначається його захистом від викривлень, а не напрямом висновку.

Головна проблема всієї галузі — осліплення. Систематичний огляд 112 рандомізованих досліджень психоделіків (JAMA Psychiatry 2026. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2026.0255, PMID 41984443) показав: цілісність осліплення перевіряли лише 29,5% робіт, хоча на осліплення як на обмеження посилалися 57,1%. У дослідженнях псилоцибіну, ЛСД та аяуаски частота «розсліплення» учасників і оцінювачів нерідко перевищувала 90%. Жодна стратегія контролю не забезпечила надійного осліплення.

Чому це критично саме тут: людина, яка отримала 25 мг псилоцибіну, знає про це практично безпомилково — ефект неможливо сплутати з плацебо. Вона розуміє, що потрапила до «справжньої» групи, і очікування покращення стає частиною лікування. За суб'єктивних кінцевих точок на кшталт шкал депресії це очікування вимірюється як ефект.

Другий методологічний сюжет — поведінка контрольних груп. Метааналіз порівняв наслідки в учасників контрольних груп у дослідженнях псилоцибіну, СІЗЗС та ескетаміну (JAMA Netw Open 2025;8:e2524119. DOI 10.1001/jamanetworkopen.2025.24119, PMID 40736734). Коли контрольні групи в різних галузях поводяться по-різному, пряме зіставлення «відсотків відповіді» між дослідженнями втрачає сенс — а саме так зазвичай і будують популярні огляди.

Практичний висновок: правильне формулювання станом на липень 2026 року — «ефект імовірно є, він помірний, і його розмір поки не встановлено», а не «псилоцибін ефективніший за антидепресанти».

🌀

Залежності: найнесподіваніший результат

Парадокс: найпереконливіші цифри отримані не при депресії, а при тютюновій залежності. Перше пілотне дослідження дало показник, який виглядав неправдоподібно: 80% учасників не курили через 6 місяців (Johnson MW, et al. J Psychopharmacol 2014;28:983–992. DOI 10.1177/0269881114548296, рівень 2b — відкрите пілотне, n=15). Через ~2,5 року утримання зберігали 60% (DOI 10.3109/00952990.2016.1170135, рівень 2b, n=15).

Ключове підтвердження з'явилося у 2026 році — пряме порівняння зі стандартом лікування. Усі учасники пройшли однакову 13-тижневу програму когнітивно-поведінкової терапії, потім отримали або одну дозу псилоцибіну, або курс нікотинового пластиря (JAMA Netw Open 2026. DOI 10.1001/jamanetworkopen.2026.0972, рівень 1b — пілотне РКД, n=82). Через 6 місяців повне утримання: 40,5% проти 10% — імовірність відмови від куріння більш ніж у шість разів вища. Серйозних пов'язаних із лікуванням небажаних явищ не зафіксовано.

При алкогольній залежності перше велике РКД показало зниження частки днів важкого вживання і повне утримання у ~48% проти ~24% на активному плацебо за 8 місяців спостереження (Bogenschutz MP, et al. JAMA Psychiatry 2022;79:953–962. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2022.2096, рівень 1b, n=93). Але швейцарське дослідження II фази після детоксикації значущих відмінностей не виявило ні за тривалістю утримання, ні за обсягом вживання — лише виразніше зниження потягу (eClinicalMedicine 2025. DOI 10.1016/j.eclinm.2025.103149, рівень 1b, n=37).

🌀

Онкологія та екзистенційний дистрес

Саме паліативна психіатрія дала старт сучасним дослідженням. Дві роботи 2016 року — NYU (Ross S, et al. J Psychopharmacol 2016;30:1165–1180. DOI 10.1177/0269881116675512, рівень 1b, n=29) і Johns Hopkins (Griffiths RR, et al. J Psychopharmacol 2016;30:1181–1197. DOI 10.1177/0269881116675513, рівень 1b, n=51) — показали виражене зниження тривоги, депресії та страху смерті зі збереженням ефекту щонайменше шість місяців.

Повторне обстеження учасників NYU у середньому через 4,5 року виявило збережене зниження дистресу; більшість назвали пережитий досвід однією з найзначущіших подій життя (Agin-Liebes GI, et al. J Psychopharmacol 2020;34:155–166. DOI 10.1177/0269881119897615, рівень 2b — спостережне продовження, n=16). Груповий формат терапії в онкологічних пацієнтів із депресією вивчено окремо (Cancer 2024;130:1101–1112. DOI 10.1002/cncr.35010, PMID 38105655, рівень 2b — відкрите дослідження, n=30).

Чесну оцінку всієї цієї групи даних дано в Кокранівському огляді: визначеність доказів для психоделік-асистованої терапії при тривозі, депресії та екзистенційному дистресі в пацієнтів із життєзагрозливими захворюваннями оцінена як низька (Cochrane Database Syst Rev 2024. DOI 10.1002/14651858.CD015383.pub2, PMID 39260823). Малі вибірки, неможливість осліплення, короткі терміни спостереження.

🌀

Механізм: що видно на нейровізуалізації

Псилоцибін — агоніст серотонінових 5-HT2A-рецепторів, щільно представлених у корі. Перше fMRI-дослідження дало несподіваний результат: замість очікуваної активації виявилося зниження активності медіальної префронтальної та задньої поясної кори — ключових вузлів мережі пасивного режиму роботи мозку, Default Mode Network (Carhart-Harris RL, et al. PNAS 2012;109:2138–2143. DOI 10.1073/pnas.1119598109).

Це лягло в основу моделі «ентропійного мозку»: психоделіки тимчасово послаблюють жорсткість звичних нейронних мереж, підвищуючи гнучкість обробки інформації (Front Hum Neurosci 2014;8:20. DOI 10.3389/fnhum.2014.00020). Пряме підтвердження отримано методом функціональної МРТ високої роздільності: псилоцибін десинхронізує роботу великих мереж, найсильніше — Default Mode Network, із подальшим відновленням синхронності (Siegel JS, et al. Nature 2024;632:131–138. DOI 10.1038/s41586-024-07624-5).

Окрема лінія — зв'язок глибини суб'єктивного переживання з наслідком. Систематичний огляд 12 клінічних досліджень показав, що в 10 із них вираженість містичного досвіду статистично передбачала зменшення симптомів (Front Psychiatry 2022;13:917199. DOI 10.3389/fpsyt.2022.917199). Тут важлива обережність в інтерпретації: це кореляція, і вона ж може бути проявом того самого «розсліплення» — що сильніше переживання, то очевидніше для людини, що вона отримала активну речовину.

🌀

Що я як ендокринолог перевіряю до розмови про психоделіки

Це частина, якої немає в жодному популярному огляді, а для практики вона важливіша за решту. Резистентна депресія — діагноз виключення. Перш ніж вважати депресію стійкою до лікування, потрібно переконатися, що її не підтримує нерозпізнана органічна причина. У моїй практиці це регулярно виявляється ендокринологією або дефіцитарним станом.

Мінімальний набір до обговорення експериментальної терапії:

▸ТТГ, вільний Т4, АТ-ТПО — не тільки ТТГ. Депресія і тривога статистично пов'язані з автоімунним тиреоїдитом Хашимото навіть за нормальних ТТГ і Т4: при еутиреоїдному Хашимото шанс депресії протягом життя виявляється у 6,6 раза вищим, тривожного розладу — у 4,9 раза. ▸Вітамін D, вітамін B12, феритин — дефіцит заліза без анемії та субнормальний B12 дають втомлюваність і зниження настрою, невідрізненні від депресивних. ▸Глюкоза натще і HbA1c — інсулінорезистентність пов'язана з депресивною симптоматикою та втомлюваністю. ▸Кортизол уранці за клінічної підозри — як гіпер-, так і гіпокортицизм маскуються під афективні розлади.

Сенс не в тому, щоб оголосити будь-яку депресію гормональною — це було б такою самою перетримкою, як обіцянка дива від псилоцибіну. Сенс у порядку дій: спершу виключаються причини, для яких є дешеве, безпечне і добре доведене лікування, і лише потім обговорюється терапія з відношенням шансів 1,73 і довірчим інтервалом, що перетинає одиницю.

Докладний розбір ендокринної частини — в окремій статті: гіпотиреоз, Хашимото та зв'язок із депресією і тривогою.

🌀

Провідна вісь: як я розбираю випадок до того, як щось призначити

Перелік аналізів вище — лише перший шар. Далі починається те, що в моїй практиці визначає рішення: розбір за осями. Замість лінійного переліку скарг я оцінюю кілька систем за вираженістю порушення і визначаю провідну вісь — ту, яка тягне за собою решту.

Осі, які оцінюються: імунно-запальна (включно з віковим низькорівневим запаленням і наслідками перенесених вірусних інфекцій), гормонально-регуляторна (щитоподібна залоза, наднирники, статеві гормони), метаболічна (глікемія, інсулінорезистентність, склад тіла), шлунково-кишкова та мікробіотна, стрес-сон-нейроендокринна, а також нутритивна — дефіцити, що обмежують роботу всіх інших.

Сенс процедури — не в тому, щоб знайти «всі порушення», а в тому, щоб встановити ієрархію. Осі взаємодіють: шлунково-кишкова дисфункція може «підгодовувати» імунно-запальну, а не бути самостійною проблемою. Лікувати вторинну вісь у відриві від провідної — означає впливати на наслідок, залишаючи причину працювати.

Чому це критично саме в розмові про депресію і тривогу. У моїй практиці регулярно трапляється конфігурація, де знижений настрій, тривога і порушення сну — вторинні щодо імунно-запальної чи гормональної осі. Частина таких станів розвивається за механізмом, який у літературі описується як sickness behaviour: запальний сигнал змінює поведінку й афект, і суб'єктивно це невідрізненне від «справжньої» депресії.

Практичний наслідок жорсткий: якщо афективний симптом вторинний, ізольований вплив на нього — глухий кут. Це однаково справедливо і для анксіолітиків, і для адаптогенів, і — тим паче — для експериментальної психоделічної терапії з відношенням шансів 1,73 і довірчим інтервалом, що перетинає одиницю. Кожен такий сценарій відтворює ту саму помилку: лікування симптому-наслідку за неторканої провідної осі. Різниця лише в ціні помилки.

Звідси моя відповідь на запитання «чи варто розглянути псилоцибін при затяжній депресії»: спершу треба зрозуміти, яка вісь провідна. Якщо афективна симптоматика виявляється вершиною імунно-запального чи тиреоїдного каскаду, обговорювати психоделічну терапію передчасно — незалежно від того, що показали дослідження.

🌀

Той самий стандарт — до власних даних

Стаття, яка розбирає чужі дослідження за рівнем доказовості, зобов'язана застосувати ту саму лінійку до себе. Дані власної практики я веду за формалізованою схемою, і ось із чого вона складається.

▸Проспективний структурований запис. Кожен випадок ведеться за єдиним набором полів — вихідні показники, динаміка за контрольними точками, зміни терапії, — а не реконструюється заднім числом за пам'яттю. Ідентифікація знеособлена: у робочих картах використовується кодовий ідентифікатор, не ім'я. ▸Облік за схемою потоку учасників (за зразком CONSORT): скільки звернулися, скільки відповідали критеріям, скільки отримували протокол, скільки дійшли до аналізу. Ті, хто вибув і кого втрачено для спостереження, рахуються окремо, а не зникають зі знаменника — саме це відрізняє чесний відсоток від рекламного. ▸Журнал небажаних явищ із датою, ступенем і наслідком (розв'язалося / розв'язалося з наслідками / триває). ▸Звітність за STROBE — стандартом опису спостережних досліджень: критерії включення, джерела даних, заходи проти систематичних помилок, обмеження. ▸Журнал виправлень, доступний лише на доповнення. Якщо раніше опублікована цифра виявилася хибною, вона не переписується мовчки — виправлення фіксується окремим записом. ▸Єдине джерело істини для чисел. Показники зберігаються в одному місці, звідки потрапляють на сторінки, замість дублюватися по десятках файлів і непомітно розходитися між собою. Правило всередині цієї схеми просте: невідоме значення лишається позначеним як невідоме, а не заповнюється «правдоподібним» числом.

І тепер — чесний висновок із усього переліченого. Хоч би як акуратно велася така робота, це спостережні дані: немає рандомізації, немає контрольної групи, немає осліплення. За тією самою ієрархією, якою я користуюся в цій статті, серія випадків із практики — рівень 2b–4. Вона описує практику й породжує гіпотези. Вона не доводить ефективності і не може бути контраргументом рандомізованому дослідженню.

Саме тому я не протиставляю власні відсотки даним EPISODE і не наводжу їх тут як доказ. Клінічний досвід цінний для іншого: він підказує, де шукати причину і в якому порядку виключати. Докази ефективності втручання дає інший тип дослідження — і у випадку псилоцибіну цей тип дослідження поки що дає неоднозначний результат.

🌀

Безпека: що відомо про ризики

У контрольованих умовах профіль безпеки загалом сприятливий, але не бездоганний. Метааналіз і систематичний огляд безпеки психоделічної психотерапії узагальнює дані щодо небажаних явищ (Psychiatry Res 2024;335:115880. DOI 10.1016/j.psychres.2024.115880, PMID 38579460).

Конкретні сигнали з найсуворішого дослідження (EPISODE, 2026):

▸Дві серйозні небажані реакції після 25 мг, включно з одним випадком стійкого розладу сприйняття після галюциногену (HPPD) — стану, за якого зорові викривлення зберігаються після закінчення дії речовини. ▸Повідомлення про суїцидальні думки в дні прийому — 4% проти 1–2% у групах порівняння. Це саме та група пацієнтів, у якої такий сигнал потребує максимальної настороженості. ▸Основна частина небажаних явищ — гострі, у період сесії.

Відбір учасників у дослідженнях жорсткий, і це принципово для інтерпретації результатів. Як правило виключаються: психотичні розлади в особистому анамнезі, психози та біполярний розлад I типу в близьких родичів, неконтрольована артеріальна гіпертензія і значуща кардіальна патологія, вагітність. Люди, які потрапляють у випробування, — не середній пацієнт із депресією.

Лікарські взаємодії потребують окремої уваги: СІЗЗС та інші серотонінергічні препарати змінюють суб'єктивну відповідь (в EPISODE учасників спеціально відміняли з антидепресантів), а поєднання з препаратами літію описано як таке, що підвищує ризик небажаних неврологічних явищ. Самостійна відміна антидепресанта заради «чистого досвіду» — окремий і цілком реальний ризик.

Особлива тема — мікродозинг. Огляд 2024 року звертає увагу на те, що псилоцибін і ЛСД структурно схожі з препаратами, які спричиняли фіброз і клапанну патологію серця при регулярному прийомі (метисергід, перголід, фенфлурамін), через стимуляцію 5-HT2B-рецепторів (J Psychopharmacol 2024;38:217–224. DOI 10.1177/02698811231225609, PMID 38214279). Тривала кардіальна безпека режиму «2–4 рази на тиждень місяцями» не вивчена.

🌀

Що НЕ доведено

▸Мікродозинг як лікування. Огляд контрольованих досліджень (Maastricht University, 2025) підсумовує: малі дози дають тонкі зміни настрою і нейронної активності, але переконливої клінічної переваги над плацебо не показано. ▸Хвороба Альцгеймера і нейродегенерація. Є лише доклінічні дані про ріст дендритів і зниження нейрозапалення. Клінічних доказів ефективності в пацієнтів немає. ▸Нервова анорексія. Єдина робота — відкрите дослідження I фази у жінок, n=10 (Nat Med 2023;29:1947–1953. DOI 10.1038/s41591-023-02455-9). Це оцінка переносимості, не ефективності. ▸ОКР. Пілотне дослідження 2006 року (n=9, DOI 10.4088/JCP.v67n1110) і робота 2025 року з дозою 10 мг (Compr Psychiatry 2025. DOI 10.1016/j.comppsych.2025.152619), де зниження симптомів трималося близько тижня. Рання стадія. ▸Стійкість ефекту в більшості. Дані COMPASS показують поступове згасання; частині пацієнтів потрібні повторні курси. ▸Перенесення результатів на ретрити й церемонії. Це, мабуть, головне. У дослідженнях є відбір за протипоказаннями, відома доза синтетичної речовини, підготовка, медичний нагляд під час сесії та психотерапевтична інтеграція після. Прибрати будь-який із цих компонентів — означає вивчати щось інше. Даних про безпеку та ефективність поза такою структурою немає.

🌀

Правовий статус

Псилоцибін належить до контрольованих речовин у більшості країн, і легальний доступ обмежений клінічними дослідженнями. Існують окремі регуляторні винятки: в Австралії з липня 2023 року уповноважені психіатри можуть призначати псилоцибін при резистентній депресії, в Орегоні та Колорадо діють програми супроводжуваних сеансів. У Європейському Союзі та Україні терапія доступна лише в межах дослідницьких протоколів.

Ця стаття — огляд наукових даних, а не керівництво до дії й не рекомендація щодо застосування. Я не проводжу псилоцибін-асистовану терапію і не консультую з питань доступу до контрольованих речовин.

🌀

Висновок

За двадцять років дослідження псилоцибіну пройшли шлях від неможливості до публікацій у провідних журналах — і це саме собою наукова подія. Найпереконливіші дані отримані при нікотиновій залежності (40,5% проти 10%) і при екзистенційному дистресі в онкологічних пацієнтів, хоча Кокранівський огляд оцінює визначеність останніх як низьку.

При депресії картина складніша, ніж прийнято викладати. Два найсуворіші методологічно випробування — порівняння з есциталопрамом (2021) та EPISODE (2026) — первинної кінцевої точки не досягли. Систематичний огляд осліплення показав, що вся галузь потерпає від «розсліплення», що перевищує 90%. Це не означає, що ефекту немає; це означає, що його справжній розмір менший за заявлений і поки точно не встановлений.

Практичний висновок для пацієнта з тривалою депресією, що не відповідає на лікування: до пошуку експериментальних рішень має сенс виключити причини з дешевою і доведеною терапією — насамперед щитоподібну залозу, дефіцити B12, заліза та вітаміну D, порушення вуглеводного обміну. Це менш захопливо, ніж нейробіологія містичного досвіду, але за співвідношенням користь–ризик–доказовість виграє з великим відривом.

Ця стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Псилоцибін — контрольована речовина; всі наведені результати отримані в умовах медичного нагляду і не застосовні до самостійного вживання. За депресії зверніться до лікаря: існують методи лікування з доведеною ефективністю та відомим профілем безпеки.

🌀

Джерела

▸Mertens LJ, et al. Efficacy and Safety of Psilocybin in Treatment-Resistant Major Depression: The EPISODE Randomized Clinical Trial. JAMA Psychiatry 2026;83(5):448–460. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2026.0132, PMID 41848690 — рівень 1b (РКД, потрійне осліплення, активне плацебо, n=144); первинної точки не досягнуто. ▸Blinding Integrity in Psychedelic Randomized Clinical Trials: A Systematic Review. JAMA Psychiatry 2026. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2026.0255, PMID 41984443 — систематичний огляд 112 РКД. ▸Control Group Outcomes in Trials of Psilocybin, SSRIs, or Esketamine for Depression: A Meta-Analysis. JAMA Netw Open 2025;8:e2524119. DOI 10.1001/jamanetworkopen.2025.24119, PMID 40736734. ▸Carhart-Harris RL, et al. Psilocybin with psychological support for treatment-resistant depression. Lancet Psychiatry 2016;3:619–627. DOI 10.1016/S2215-0366(16)30065-7 — рівень 2b (відкрите, n=12). ▸Davis AK, et al. Effects of Psilocybin-Assisted Therapy on Major Depressive Disorder. JAMA Psychiatry 2021;78:481–489. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2020.3285 — рівень 1b (n=27, контроль — список очікування). ▸Carhart-Harris R, et al. Trial of Psilocybin versus Escitalopram for Depression. N Engl J Med 2021;384:1402–1411. DOI 10.1056/NEJMoa2032994 — рівень 1b (n=59); первинна точка не значуща. ▸Goodwin GM, et al. Single-Dose Psilocybin for a Treatment-Resistant Episode of Major Depression. N Engl J Med 2022;387:1637–1648. DOI 10.1056/NEJMoa2206443 — рівень 1b (n=233). ▸Raison CL, et al. Single-Dose Psilocybin Treatment for Major Depressive Disorder. JAMA 2023;330:843–853. DOI 10.1001/jama.2023.14530 — рівень 1b (n=104). ▸Gukasyan N, et al. Efficacy and safety of psilocybin-assisted treatment for major depressive disorder: prospective 12-month follow-up. J Psychopharmacol 2022;36:151–158. DOI 10.1177/02698811211073759 — рівень 2b (n=27). ▸Long-term observational follow-up after a single dose of psilocybin for treatment-resistant depression. J Clin Psychiatry 2025. DOI 10.4088/JCP.24m15449 — рівень 2b. ▸Psilocybin-assisted psychotherapy for treatment-resistant depression: randomized trial of repeated doses. Med 2024. DOI 10.1016/j.medj.2024.01.005, PMID 38359838 — рівень 1b (n=56). ▸Johnson MW, et al. Pilot study of the 5-HT2AR agonist psilocybin in the treatment of tobacco addiction. J Psychopharmacol 2014;28:983–992. DOI 10.1177/0269881114548296 — рівень 2b (n=15). ▸Johnson MW, et al. Long-term follow-up of psilocybin-facilitated smoking cessation. Am J Drug Alcohol Abuse 2017;43:55–60. DOI 10.3109/00952990.2016.1170135 — рівень 2b (n=15). ▸Psilocybin or Nicotine Patch for Smoking Cessation: A Pilot Randomized Clinical Trial. JAMA Netw Open 2026. DOI 10.1001/jamanetworkopen.2026.0972 — рівень 1b (n=82); 40,5% проти 10%. ▸Bogenschutz MP, et al. Percentage of Heavy Drinking Days Following Psilocybin-Assisted Psychotherapy vs Placebo in Alcohol Use Disorder. JAMA Psychiatry 2022;79:953–962. DOI 10.1001/jamapsychiatry.2022.2096 — рівень 1b (n=93). ▸Psilocybin-assisted therapy for relapse prevention in alcohol use disorder: a phase 2 randomized clinical trial. eClinicalMedicine 2025. DOI 10.1016/j.eclinm.2025.103149 — рівень 1b (n=37); відмінності не значущі. ▸Ross S, et al. Rapid and sustained symptom reduction following psilocybin treatment for anxiety and depression in patients with life-threatening cancer. J Psychopharmacol 2016;30:1165–1180. DOI 10.1177/0269881116675512 — рівень 1b (n=29). ▸Griffiths RR, et al. Psilocybin produces substantial and sustained decreases in depression and anxiety in patients with life-threatening cancer. J Psychopharmacol 2016;30:1181–1197. DOI 10.1177/0269881116675513 — рівень 1b (n=51). ▸Agin-Liebes GI, et al. Long-term follow-up of psilocybin-assisted psychotherapy for psychiatric and existential distress in patients with life-threatening cancer. J Psychopharmacol 2020;34:155–166. DOI 10.1177/0269881119897615 — рівень 2b (n=16). ▸Psilocybin-assisted group therapy in patients with cancer diagnosed with a major depressive disorder. Cancer 2024;130:1101–1112. DOI 10.1002/cncr.35010, PMID 38105655 — рівень 2b (n=30). ▸Psychedelic-assisted therapy for treating anxiety, depression, and existential distress in people with life-threatening diseases. Cochrane Database Syst Rev 2024. DOI 10.1002/14651858.CD015383.pub2, PMID 39260823 — визначеність доказів низька. ▸Carhart-Harris RL, et al. Neural correlates of the psychedelic state as determined by fMRI studies with psilocybin. PNAS 2012;109:2138–2143. DOI 10.1073/pnas.1119598109. ▸Carhart-Harris RL, et al. The entropic brain. Front Hum Neurosci 2014;8:20. DOI 10.3389/fnhum.2014.00020. ▸Siegel JS, et al. Psilocybin desynchronizes the human brain. Nature 2024;632:131–138. DOI 10.1038/s41586-024-07624-5. ▸Psychedelics, Mystical Experience, and Therapeutic Efficacy: A Systematic Review. Front Psychiatry 2022;13:917199. DOI 10.3389/fpsyt.2022.917199. ▸Safety and risk assessment of psychedelic psychotherapy: a meta-analysis and systematic review. Psychiatry Res 2024;335:115880. DOI 10.1016/j.psychres.2024.115880, PMID 38579460. ▸Rouaud A, et al. Microdosing psychedelics and the risk of cardiac fibrosis and valvulopathy. J Psychopharmacol 2024;38:217–224. DOI 10.1177/02698811231225609, PMID 38214279. ▸Peck SK, et al. Psilocybin therapy for females with anorexia nervosa: a phase 1, open-label feasibility study. Nat Med 2023;29:1947–1953. DOI 10.1038/s41591-023-02455-9 — рівень 2b (n=10). ▸Moreno FA, et al. Safety, tolerability, and efficacy of psilocybin in 9 patients with obsessive-compulsive disorder. J Clin Psychiatry 2006;67:1735–1740. DOI 10.4088/JCP.v67n1110 — рівень 4 (n=9).

Пов'язана стаття: гіпотиреоз, Хашимото та зв'язок із депресією і тривогою — що перевіряють першим за тривалого зниження настрою.